Тихе надвечір'я... День через мить
розтане у вечірній прохолоді...
Стрілки годинника невблаганно
спішать наближаючи нас з кожною
секундою до вічності, до дому
Небесного Отця.
Зупинись на мить й споглянь на свій
годинник. Стах і радість зринають у
серці в таку мить. Один голос у душі
кричить:"Я ще не готовий померти, я не
хочу помирати!", а інший тихенько
шепоче: "Чого тривожишся? Хіба
смерть тобі страшна, у тебе ж є
всемогутній Бог, який її переміг?
Хіба наше життя є дорогою до смерті?
З кожною секундою ти стаєш на крок
ближчим до довгоочікуваної зустрічі з
Творцем, до Його безмежної любові.
Хіба ти не прагнув миру, тепла, світла й
надійної опори? Це все на тебе чекає!
Не сумуй, не плач, не тривожся!
Хай невпинно спішать стрілки
годинника, бо коли вони зупинять свій
хід ти вже будеш непідвладний часу, ти
переможеш тління і відчуєш смак
безсмертя! Небесний Батько одразу ж
поспішить назустріч тобі, як ти тільки
переступиш поріг власного дому. А
щоб темрява днів і пустота манівців
не захитали тебе на шляху до вічної радості, схились просто зараз у
молитві, попроси в Ісуса наснаги,
мужності і терпіння без страху і
сумнівів іти в одну ногу зі стріками
годинника. Гляди ж не уповільнюй
свого ходу і не йди швидше ніж маєш
іти, щоб коли стрілки зупиняться не
залишитися десь на грані між вічністю
і безоднею пустоти. Довірся Ісусу, Він
визначить темп руху стрілок твого
годинника, щоб довгоочікувана зустріч
Творця із тобою, найкращим,
найнеповторнішим своїм творінням
дного дня все таки відбулось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2021
автор: Іскра