Крізь рамена міцні незграбні
й душу твою розперезану
мерехтливо стікають краплі –
солі у променях Всесвіту.
Одкровення вустами тануть.
Наші перетини зрушені,
бо наголо зустрів світанок
тишу коханням спокушену.
І на осуд усім холодним,
тим, що блукають безоднями:
їхнє місце – одне поза одним,
наше – лише одне в одному.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2021
автор: Ольга Береза