Ні, вибачай, не хочу чаю.
Душа шалено так волає,
Їй почуттів не вистачає
З яких співає.
Душа загубилась і не знає
Що хоч і хоче, та не має
Чуттів. Їй так не вистачає
Знать, що кохає..
Вона у щастя щиро грає
І шанс останній забирає…
Пізнати крихти того раю…
Так і карає
Себе. І знов мости палають.
І гори шлях перекривають…
Знов своє щастя добивають…
І поховають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2021
автор: Сергій Рівненський.