Папір піском посипавсь між ногами,
Застрягли руки в патлах навісних.
Отак і біг, допоки ночі брама
Не зарипіла. Скоро й цей звук стих,
Чеканячи тату в душі пергамент.
А він знай протирав руками очі.
А темрява була, хоч в око бах.
Дув вітер по губах. Зливу пророчив.
Ще й в ноги босі впився ржавий цвях.
Хто винен? Нафіг шастать серед ночі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2021
автор: Пісаренчиха