Де наша земля? Та невже відібрали? Де наша Держава та що їй належить?
Де наші є люди, куди їх загнали? Дороги де наші та що нас бентежить?
Закони, які не призводять до ладу, поліпшень, покращення долі народу,
Навіщо потрібні? Та що за оклади захмарні? - За обрієм роблять погоду?
Немає з них толку ні тут, ні на небі , не схаменуться ці виродки роду,
Неадекватні все тягнуть на себе. Небесна Святине дай сили народу.
Хто робить погоду та створює блага жебрачить, бідує, не знає просвіту.
Не їм все належить, не в них перевага. Пройдисвіт поважно блукає по світу.
Де розум? Здається, що світ збожеволів. Він не змінився на краще! –Не вірю!
Спотворення правди, загублені долі , знищення пам’яті, волі, надії.
Нічого не буде самого по собі, лише бур’яни та поганки без міри.
Так само не буде добра без любові та без справедливості, правди, довіри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2021
автор: Тетяна Верес