Мені на плечі впав кумедний янгол
у мештах дербі й з теплими руками.
Ми танцювали з ним уявне танго
і мандрували десь межи світами.
Мені здалось, він з іншої епохи:
у датах, числах, іменах блукає,
працює перекладачем у Бога
і все хороше раєм називає.
Казав мені, щоб дихала щасливо,
бо все, у що ми віримо воскресне.
Усе в житті є хвилями й важливо,
аби котрась з них голову не знесла.
Ми сіяли усі слова крізь сито,
щоб віднайти найбільш цінніші ноти.
Хоч мешти його цокали сердито,
та крила дарували ніжний дотик.
Я вчора впала янголу на плечі
чи то на голову звалилася нарешті.
І реготав над нами п’яний вечір,
коли я приміряла його мешти.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2021
автор: Ольга Береза