Жовті троянди розлуки, кинув коханий до ніг,
Падали сльози на руки і холодили мов сніг.
Промені сонця не гріли, не віддавали тепло,
А у душі так боліло і заметілью мело.
Приспів:
Я у вихорі метілі загублюсь,
Хоч душа цей біль, ще відчуває.
У молитві я до Господа звернусь,
Хай тобі образи всі прощає.
У небі спалахне зоря, на неї подивлюся,
Я не твоя, я не твоя, коханою не звуся.
Коли розлук розтане сніг і стане небо світле,
Весна вернеться на поріг і знову все розквітне.
Приспів:
Зустріну я свою любов, зустрінеться кохання,
І буде квітнути все знов із вечора до рання.
Співати буде соловей і вітерець кружляти,
Любов пригорне до грудей, щоб більш не відпускати.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)