а на світанку, кажеш, втомлена бентежність
розіллє золото над сонним плесом ставу?
о, я не плачу - то хронічний нежить
такі із голосом вибрикує забави
***
перфектний ранок, кажеш, із м'яким туманом
і мостить липень кубельце із трав?
та, може, й так... бо ти - чиясь кохана,
ні, я не плакав... просто недоспав
***
а ранок, кажеш, пахне кавою кохання,
меліса й м'ята - чаєм з бурштином?
таки тремчу, бо лихоманить зрання,
мабуть, мине, впокоїться зі сном
***
і кожне слово, кажеш, теж, бува доречним
в палітрі настроїв вечірньої путі?
не застогнав, здалось... то дика качка крекче
чи, може, пес знемігся в хрипоті
***
а справжність - у дрібницях та відтінках -
у бликах фар, в м'яких туманах плес,
в брунатній каві із ваніллю пінки,
у синіх джинсах...
гучно виє пес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2021
автор: Redivivus et ultor