З Нічого виникло Усе:
Творець з Нічого сотворив людину.
Іще Хаям колись сміявся з Гончара:
"Твори і ти, але спочатку створи свою власну глину!"
А я реально теж Творець (навіщо скромні фрази?):
з Нічого вчора утворила біль образи.
Інгредієнти:
Очікуване Слово, що не прозвучало,
дія без дії, тобто з маркуванням "іншим разом",
ще видумки різноманітні, щоб підсолодити муку -
і VOIS là - конаю від розпуки.
Словом, пересолила страву я сльозами,
з Нічого утворила дуже дужий біль,
Значно сильніший, більший, гірший мене,
зімкнувся міцно в грудях, як стулка мідій.
І я не знала, що робити зі своїм творінням:
святим потопом чистити свідомість не могла,
адже ковчег з чеснотами своїми ще не збудовано,
а нищити добро, запалене Творцем в душі, не маю права
У котре додала у святу воду бруду,
А тепер каюся, бо знаю, зло моє нікуди не зникає:
воно блукає перше згустком, мутить, каламутить,
а потім розчиняється під впливом світла, тихо осідає.
Десь там на дні ретельно заховала всі пороки,
Вода під впливом досвіду і часу зробить з пилу глину.
Я знову обіцяю зважено робить наступні кроки
І виліпити з себе дуже гарну людину.
Я вірю, що колись піщинка бруду,
переосмислена зболілим каяттям
стане перлиною чеснот,
щоб про добро й зусилля пригадати нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2021
автор: Алла Гонда