Чорним по білому

                                     [i]«  Така  солодка  правда,  аж  гірчить...»[/i]
                                                                                                                                       Сентимент            
***
Сьогодні  кожен  чує,  –  алілуя,  
крім  ідола,  що  пнеться  у  блакить,
принижуючи  інших,  височить
у  тихому  болоті,  одесную
з  кікіморою,  булькаючи  всує,
що  ощасливить  і  її  на  мить.

***
І  на  олімпі  є  піїти,  
яких  ні  дідько  не  бере,
ані  мара  для  колориту...
когось  потрібно  охрестити,
бо  носа  високо  дере.

***
А  я  не  височію  й  на  горбі,  
але  багатий  думкою,  буває,
радію  невідомому  собі  
і  тому,  що  в  мені  мене  кусає.

***
Прошкую  цілиною  і    донині
і  клопоту  ніякого  не  маю,
що  можу  не  на  татовій  машині,
але  й  гарбою  їхати  до  раю.

***
Слава  озадачує  мислителя
як  тяжка  оказія  життя,
що  орієнтує  на  любителя
майстра  і  аматора-митця.

***
У  обоймі  не  бути  –  ні  те  і  ні  се...
чи  сутяга,  а  чи  забіяка,  
чи  літає,  ніяке,  чи  раком  повзе...
що  не  лізе  на  голову,  те  і  несе
................................................
чорнороте  або  чорно...  біле.

[i]      [b]Санація  нехристів  [/b]
                                                         «  Не  нашкодь  собі...»[/i]
                                                                                                 Рефлексія
***
Та  не  чіпай  ти  екс-сексотів,  
що  на  парнасі  височать
як  булька  й  жаба  у  болоті,
а  то  найбільші  патріоти
в  еРеМ  жалітись  побіжать.

***
За  істину  і  нині  як  учора  
змагаються  сізіфи  й  піфагори.
А  місія  зоїлова  проста    –  
не  дуже  поетично  та  прозоро
обрізати  у  прихвостня  хвоста.

***
Майбутнього  нема,
минулого  не  буде,
єдина  мить  –  пітьма,.
Коли  ж  існують  люди?

***
Усе  ніяке  не  лишає  сліду,  
хоча  себе  являє  у  красі
десь  у  болоті  на  одній  нозі...
нікого  не  дивує  вірогідне,
а  в  очевидне  вірять  не  усі.

***
Поезія  охоплює  тотально
 і  лірику,  і...  фізику,  зате
ліниві  винаходять  геніяльне,  
а  геніальне?..  знаємо,  –  просте.

***
Всяк  над  собою  пнеться  і  росте  
у  класі  балалайки  у  натурі
одної  і  тієї  ж  увертюри...
Але  прощають  геніїв...  за  те  
що  це,  таки,  титаніки  халтури.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2021
автор: I.Teрен