Я не видумую нічого,
Ти вигадав усе це сам.
Вітри розхитують наш човен
і роздирають небеса...
І тільки справжнє -
не минає.
Лиш те, що вічне -
не згора.
Ми ще живі,
бо нас немає
там, де продовжується гра…
Ми ще живі,
бо небайдужі
до голосу, що із глибин
збирає з пазлів наші душі,
виводить поза часу плин.
А інше все -
буденна втома,
що перетліє, догорить…
Ще трішечки.
Ми майже Вдома.
Нас розділяє тільки мить...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2021
автор: Ірина Білінська