Люблю відчувати твій запах кохання ізранку,
коли непомітно я вся до клітинки мокрію.
Люблю, як в обіймах твоїх я тремчу, наче бранка,
як ніжно сповзає вбрання, мов пелюстка лелії.
Як очі мутніють, як серце в живіт утікає,
як м’яко торкаються пальці до спраглого лона.
Як розум туманно шалених цілунків благає
і як на чолі у росі бринить щастя солоне.
Як сил вже немає, щоб опір бажанню чинити,
як подих стає до тремтіння глибоким й чуттєвим.
Ти знаєш… Розбурхати можна, та важко спинити.
Цілуй до останку, любов не буває миттєва.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: Ольга Береза