З двох боків порепані кросівки.
Дірочка на спині й на трусах...
Що ж, чуваче, в дечому просів ти,
доки метушився, мов прусак.
В битві за високі ідеали
стерся, здувся, видохся, змарнів.
Лісом йдіть, ікари і дедали.
Щастя й тиші хочеться мені.
Вийшовши з апатій і прострацій,
в мир, достаток, злагоду ввійти.
Ти б латала дірочку на сраці.
Я би чаклував коло плити.
І гасали б радісно по хаті
юні спиногризики у нас.
Поки що ж: пахати і пахати.
Штопати труси й серцевий м'яз.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: Олександр Обрій