Навіщо рід, навіщо мова,
Навіщо пращури, брати…?
Потрібна пафосна промова
Й вас міцно зв’яжуть у сніпки!
А потім вас складуть у копи,
Окроплять змийками з душком.
Згниють у тлін в душі холопи
Під влади чорним козирком.
Сплетуть собі комфортні кубла,
Гадюки підлі та вужі.
Під звуки чарівного бубна
Нагострять зрадницькі ножі.
Та хтось, колись, запалить вміло,
Бо що згорить — не зогниє.
І запалає Україна…
Та й що ж?! Все рівно не твоє!
А далі все, як у Шекспіра,
Вогонь та меч, любов та смерть!
Криваві сцени для ефіру,
Бо в купі сіна цвіла дерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: Олег Крушельницький