Ти бажала у серці любові
І горнулась до сильних плечей,
Та ріднею були не по крові,
А за кількістю спільних речей.
Ти здійсняла усі забаганки
І писала сценарії дій,
Зустрічала з ним сонячні ранки
І чекала на втілення мрій.
Та зимової довгої ночі
Обірвалась чекання струна –
І чужі теплі, лагідні очі
Налились в твою душу до дна.
Ти втомилася жити за планом
І хмеліла від щастя щодня,
Ти нарешті почула «кохана» -
З серця зникла незламна броня.
Ти літала… Та раптом погрози
Повернули до спільних речей…
Там, де серце, - незборкані сльози.
Там, де крила, - нестримно пече!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Тетяна Мошковська