І що за почуття такі скажені,
Раптово так нахлинули на мене?
Жив тихо, спокійно, з курми не водився
І тут раптово…бах! На тобі - влюбився!
І так скрутило, що сказати мушу
Хоч у підвал втікай, а хоч на грушу
Дерись, є скільки в тебе тої мочі,
Хоч вовком вий собі посеред ночі…
І в кого ви подумали? Ой, нене!
В курча якесь малесеньке, зелене!
Що ні хвоста воно не має, а ні пір’я -
З мене сміється усе птаство на подвір’ї!
Задумавсь… як же кукурікать про кохання?
Чи є слова ті особливі, несказанні,
Чи, може, всі вони лише банальні,
Як і оте причудливе кохання,
Котре шматує душу, бо втрачаю віру!
У голові - один туман, якась зневіра…
І в чому сила того гіркого кохання,
Що не дає спокою звечора до рання?
В.Ф.- 30. 07. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2021
автор: Веселенька Дачниця