Ти не чекай
Не жди її, втікай!
Вона , як вірус
Влізе в твою душу!
Вона ілюзією мічена,
Що РАЙ
Це - пекло
Із одного слова «мушу»
Вона вся страхом
Виболіла геть
Вона іде
Поміж вогнів і мряки.
Шепоче як причинна
Слово «смерть».
За нею проростають
Чорні маки.
Не стій,
Біжи від неї поскоріш.
Не вір тим посмішкам
Лукавим, таємничим.
Поки не пізно
Ти зв'язок цей ріж.
Тобі від неї боронитись
Буде нічим.
У ній всі біди
Зібрані в одне
Вона й тебе
Заразить божевіллям.
Її життя,
Як те кіно сумне…
У ній покора
Б’ється із свавіллям.
Біжи від неї
Не чекай, не жди.
Бо, не дай Боже,
Ти її приручиш,
Тоді вже точно
Не уникнути біди
Тоді твоє
Падіння – неминуче!
Якщо не хочеш
Їй весь час служить –
У тебе шлях є у житті…
І небо!
Біжи, прошу тебе,
Біжи… біжи…біжи!
Повір, я знаю…
Знаю все про себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: Валентина Курило