* * *
А я люблю його до божевілля!..
Душа ж снує в самотності своїй,
Бо він для мене -- наче те прозріння,
Що не втрачає стомлених надій .
А я люблю його до божевілля!..
Він в неповторність одягав мене,
Я ним жила: до болю й оніміння
Усього тіла. Ним жила!.. Мине?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: Женьшень