Розкидані степами України
уздовж Славути протягом віків
простують у майбутнє неупинно
могили запорозьких козаків.
Дрімає у курганах тих звитяга
і потяг до свободи віковий…
Але куди бреде народ-нетяга
у мареві розхристаних завій?
Кургани, козацькі могили,
обабіч стежин і доріг –
місця незборимої сили,
русинів святий оберіг.
Заговорили волю нашу, славу
підступні споконвічні вороги.
Продати землю – втратити державу!
Невже це нам блаженним до снаги?!
Спираймося, брати, на власні сили,
єднаймося у оріанський круг!
Воскресне лише там, де є могили,
нетлінний, родовий козацький дух!
Здолаємо спільно руїну,
гуртуймо Сварогову рать,
відродимо нашу країну
і буде народ панувать!
04.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2021
автор: Олександр Мачула