Я не мєнт-окультист і не зек-сатаніст.
Просто постать звільнилася знакова.
Тож на пам'ять додому я вчора приніс
скромний бронзовий бюстик Авакова.
Не присвятять йому ні скульптур, ні пісень.
В нас любити мєнтів — не в традиції...
Але всидів при двох президентах Арсен —
скільки правдою в пику не тицяли.
Чи усе, що хотів, наостанок сказав?
Ти пішов по-англійськи, Борисович.
І шурує скупа чоловіча сльоза.
Ностальгією бюстик забризканий.
Скільки б ядер чи стріл не метали в твій бік
й волелюбна громадськість не квакала,
та вдалося мєнтовську систему тобі
зберегти, сонцесяйний Авакове.
З конкурентами бився за владу не раз
і "мочив" активістів-бандерівців.
Душу гріє ріднесенький харківський газ.
Гральний бізнес розрісся, мов деревце.
То нав'язлива звичка, як вирвати зуб:
"Непокірних — на страту!" Багато вас...
Шеремет і Музичко, Катруся Гандзюк...
Все це — внутрішні справи Авакова.
Ти подав у відставку, але не відстав
від мєнтовських традицій і звичаїв.
Під кашкетом ворушаться ріжки чорта,
що у формі тебЕ з тЕбе вичавив.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Олександр Обрій