Цей танкер не вийде із порту,
Зіржавіє, всохне, засне.
Взірветься залізна аорта,
І вічність у трюми зайде.
Все стане за мить чорнотою.
То смерть- її постать бліда.
Віл'ється липкою водою,
Як тиха холодна біда.
А де ж та свобода, вітрила,
А де океан і вітри?
Та тиха невидима сила
Що кличе лише догори?
Коли ж він до дна доторкнеться,
Занурившись носом у рінь.
Вмить зірка у небі займеться,
І щось попливе в височінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Руслан Лиськов