Сколихує пам’ять минуле,
Де погляд ласкавий і теплі слова.
Розбурхане серце і чуле,
У щемі безмовнім пролита сльоза.
Недоспані ночі від думки,
Що присудом смерті у долі одна.
На друзки розсипались замки,
Між пальців пісок, де стояла стіна.
Стікає у вічність сердечність,
Короткого сну кольорова канва.
Пізнала душа канонічність,
Кохання, де кругом ішла голова.
Сплітались тіла і в цілунку
Зливалися губи в п’янкому танку.
І ніжність пилася до ранку...
Відійшов...Залишив мене він саму...
05.08.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Валентина Ланевич