Ще літо…
Простір пахне морем,
Мелодія лунає хвиль.
А небо від зірок прозоре -
Розсипана чумацька сіль…
Чийсь стогін у безмежжі ночі
Припинить пісню цвіркуна.
Кущі як справжні поторочі,
В доріг полоні полотна…
І ранок вмиючись росою,
Потягнеться, торкнеться хмар.
День сперечається з грозою,
Поправку вносить в календар.
А вечір у бажань в обіймах
Розтане… час збирає мито.
У спеки серпень ніби в приймах -
Не свій, не гість, але…
Ще літо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Ірин Ка