Не вперше нам з Росією змагатись
І власну волю кров’ю боронить.
Цих прикладів в історії багато…
Вона ж не може жити без війни.
Було, що й нам хребет «сестра» ламала,
Та сили ми знаходили щораз –
Народ ми України – не ромали* –
Неволі споконвіку упиравсь.
Сьогодні Раша знов прийшла з війною,
У згарищах, крові лежить Донбас,
Завісила всім очі пеленою,
Ніяк не хоче жить вона без нас.
Та силу волі ми свою потроїм,
Аби позбутись рабського ярма,
Уроки пам’ятаємо і Трої,
І іншого шляху у нас нема,
Як вистояти у борні жорстокій
І волею упитися доста,
І хоч поки що тільки сниться спокій,
Та віра в перемогу все ж зроста.
4.08.2021.
* – немічні люди.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2021
автор: Ганна Верес