Вдихни повітря повні груди,
повільно порахуй до ста…
Бо люди, друже, просто – люди
і їм кортить звичайна мста.
Ти не чекай відважних вчинків,
плюгавство квітне на землі.
Перечекай, зажди хвилинку,
думки́ нехай ущухнуть злі.
У світі всі ми діти Божі.
Але у кожного свій рай.
Не злись даремно, те негоже.
Рахуючи до ста – чекай…
23.01.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2021
автор: Микола Соболь