Вже зима за горами дрімає
І струмками пробіг кучугур,
Голу землю трава обіймає,
Відлітає останній снігур.
Затанцює світанок промінням,
Заглядає у кожне вікно,
Відігріється в лісі коріння
І проникне у землю тепло.
А над дахом лелеки клекочуть,
Обіймають хатинку крильми,
Один одного дзьобом лоскочуть
І заповнять гніздечко дітьми.
Між людей дикі бджоли рояться,
Пропонують торічні меди,
Час зокохуватись і кохаться —
Найпалкіше бажання весни.
А ми вперто не чуєм природу
І коханню встромляєм мечі,
Так спокусливі очі на вроду,
А вона лиш тьмяніє в ночі.
Як солодка квітуча ожина,
Від кохання до вроди тяглась,
Темні сльози збирає людина
І душа в колючки заплелась.
Олександр Кармишев
06.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2021
автор: Oleksandr Karmyshev