Сніг осінню красу вкрив,
Зник безслідно терпкий настій,
Дмуть байдужі холодні вітри,
Для тепла вже немає доріг.
Я так хочу вернуть час,
Рук відчути твоїх тепло
І побачить кохання в очах,
У твою щоб повірить любов.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини.
Розвіяла хурделиця тепло,
Чи збереглось, скажи?
Сад сріблясту вдягнув шаль,
І поглинув мої слова, –
А сніжинки кружляючи вальс,
Звук в далекий знесли тихий край.
І завіса зими ця
Наш зв’язок розірвать змогла,
А сніжинкам холодним серця
Уже серед снігів не знайти.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини,
Розвіяла хурделиця тепло,
Як повернуть, скажи?
25.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2021
автор: Martsin Slavo