Війну він знав ще з юності в обличчя
(У землях, у чужих, її пізнав).
Тепер Донбас його до себе кличе
Й що буде з ним, те Бог єдиний зна.
Думок перегорнув уже мільйони:
Як міг почать війну вчорашній «брат»,
Якого не спиняють і ООНи?
Чому Донбас намірився забрать?
Вагався довго (мав на те причини),
Поки таки пішов у військкомат,
Там і повістку смільчаку вручили,
А згодом і старенький автомат.
«Калаш» йому з Афгану ще знайомий
(З закритими очима розбирав).
Стріляв, як Бог, тож називали «Громом»,
Отож підтвердить це прийшла пора.
Хоробрості йому не позичати –
Таким був у житті і у бою.
Не вмів смертей він ворогам прощати,
Бо мав на те позицію свою.
Сьогодні вої понесли утрату:
Убитий зовсім юний побратим…
О, «Грім» з лихвою ворогу відплатить,
Бо це його обов’язок святий.
Не розуміє він лиш перемир’я,
Вважає, вої мають воювать,
Та так, щоб аж летіло враже пір’я.
Не варто вірити Московії словам!
5.08. 2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2021
автор: Ганна Верес