© Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Десь під зорями вкриється вечір сагою,
І поринеш у спогади ти...
Як гуляв босоніж ти юрбою,
Коли сонце сідало за хмари пусті...
Коли вітер розчісував коси вербі,
Коли в мандри стелились дороги...
І не снилось, й не гадалось душі молодій,
Що роки змінять мрії на буденні турботи....
І десь там, в далині,
Так далеко від рідного дому,
Спить хлопчина отой, в чоловічім вбрані,
Загадковий, змужнілий, знайомий...
Сняться сни про країну свою,
Про побачені часом світи....
І летить десь душа у пориві тих днів,
Може доля уже віднайшла?...
Може човнем надії спливе осені пісня,
І наблизить сагу дим картоплиння...
І закінчиться літо, аромати тендітні,
І достиглими яблуками задзвенить неодмінно...
І пожнеш ти плоди веселої осені-ляльки,
І десь вальс відтанцюєш під листопад...
А тепер лише спи, не прощаюся, лиш бувайте,
Засинай... Відпочинь... Приїзджай...Повертайся назад
До рідного дому, де очі знайомі,
Де протоптана часом дорога...
Де зустрінеш невідане й ніби відоме,
Де зникає у сутінках дивна тривога...
Зупинка і час --- невловимі нікому...
Не підконтрольні вони у Всесвіті дива....
Лише Богу одному відомо...
Що судилося грішній і праведній в світі людині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2021
автор: Мирослава Савелій