То осінь, друже мій.
То - осінь.
І грім, і блискавка, і сум…
А пам`ятаєш,
Як ми босі
Збирали ранішню росу
І напували душі спраглі,
Гоїли зранені серця?..
Лиш час котився по спіралі
до невблаганного кінця...
А пам`ятаєш –
Літня злива
Накрила раптом нас обох?
О, я була тоді щаслива!
Нам усміхнувся щедрий Бог.
І ми повірили у себе.
І ми повірили у нас.
У мить таку – достатньо неба.
Так виникає резонанс.
А потім -
Наша перша осінь
І незабутній падолист...
Ти цілував моє волосся…
Ми уявляли, як колись…
Ти ж пам`ятаєш?!
Ні.
Не можеш…
Бо нічогісько не було.
Лиш мрія,
На реальність схожа,
Ще випромінює тепло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2021
автор: Сонячна Принцеса