ДВІ ТИСЯЧІ ДВАДЦЯТИЙ

Таким  в'язким,  гримучим,  ядерним,
тече  в  невидимих  покровах
дві  тисячі  двадцятий,  замкнений,
у  передгроззі  дух  роз'ярений
вогнем  паризського  собору.
Можливо,  мчиться,  там  за  обрієм,
білястий  кінь,  що  першим  вирвався,
на  п'ятий  обруч  вздовж  екватора,  
в  Північній  теплій  стороні.
Дві  тисячі  двадцятий,  панцерний,
в  броні  від  куль,  в  броні  від  радості,  
в  боргу  від  революцій  гідності,  
з  очниць  Алеппо  в  світ  розгублений,  
піднявши  високого  плакат;
як  постісторію  у  fasebookу,  
голодній  публіці  читаючи,  
свій  монолог  у  прямокутнику,  
стиснувши  пальцями  екран.  
Дві  тисячі  двадцятий  спльовує,
губами  пишної  натурниці,  
що  тягнеться  під  руку  з  кухарем,  
надувши  глобусом  рюкзак.
Мов  два  нулі,  дві  пари  топають,
із  правом  висловити  враження,
хай  повні  душі  Конотопами,    
химерних,  приторних  ідей;
приблизному,  що  стане  рівністю,  
і  вимагатиме  в  історії,  
рімейк  на  тему  життєствердості,
нових  часів,  Лаодікей.  
А  там,  банкір,  запросить  радісно  
банкіршу  в  світ,  що  арт-обєктами,  
між  позачассям,  позапростором,  
на  пам'ять  згублених  віків,  
забронзевіє  -  для  підручника,
дві  тисячі  двадцятий  вистрілом,
у  грудь  бійця  із  щеневмерлої,  
віддавши  ехом  гільзи  з  Півночі
із  криком  "Живє  Бєларусь".
Нулі  в  нулях,  як  чорна  п'ятниця,  
колише  обручі  вітринами,  
як  вітер  бавив  цепелінами,  
давним-давно,  давним-давно.
Скидає  цінником,  триває  
четвер,  як  ніч,  зорить  в  траві  
і  падає,  як  листя  біржа,  
і  дивиться  -  літак  згорає,  
листком  до  чорної  землі.

02.09.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2021
автор: Володимир Каразуб