Коли приходить голод, людяність зникає,
Згасає потихеньку щира віра у життя.
Бузумство на обличчях розквітає,
Думки, які не мають каяття.
Коли приходить лють - добро вмирає
У фокусі примарна дика ціль.
Моральність свій останній подих відживає
Приорітетність - людський біль.
А далі йде війна - у сурми грає
І зазиває молодих розквітнути в пітьмі.
Дар смерті в руки їм вкладає
Від чого душі їхні враз стають німі.
А потім смерть на білому коні,
Промчить полями випаленими, наче вихор.
Коли помре любов то не чекай пощади - ні!
Не вберегтись тобі від лиха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2021
автор: DarkLordV