МИ ГОВОРИМО ПРО РІЗНІ З ТОБОЮ РЕЧІ

Ми  говоримо  про  різні  з  тобою  речі:
про  зустрічі,  музику,  —  особливо  про  музику.
Про  те,  що  тобі  подобається,  а  мені  необхідне,  
про  течії  красивих  мелодій  без  звучання  голосу,  —
особливо  без  голосу.
Мавпуючи  час  ти  його  супроводжуєш  часом.  
Слідкуєш,  як  скручують  нитку  в  клубок,  щоб  не  сплутати  
і  не  додати  до  нього  початок  майбутнього
з’єднавши  з  минулим  занадто  тісною  спокутою.
Трагедія  в  тому,  що  ти  відкриваєш  двері
з  такою  безпечною  легкістю,  сміхом,  радістю
неначе  шукаєш  у  новому  гріх  життєствердності
з  одного  лабіринту  до  іншого  перебігаючи.
Прокляття  у  тому,  що  я  сотворив  мінотавра,  міф,
а  ти  намагаєшся  вбити,  скрутивши  нитку,  
і  тільки  для  того  щоб  інший,  чим  швидше  зміг,  завтра,
для  тебе  відправити  блискучу,  нову  відкритку.

Ми  говоримо  про  різні  з  тобою  речі.
Як  і  ти  так  і  я  помиляємось,  зрештою,  в  крайностях
віри.  Я  шукаю  у  темряві  двері  для  нашої  втечі,  —
Ти  вогонь  сірника,  для  нашої,  спільної  радості...
у  потертій  кишені  старого,  як  світ  піджака.

25.09.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2021
автор: Володимир Каразуб