Півкроку до щастя...
Бо скільки залишилось жити?
Збігають роки, як у вирій летять журавлі...
Півкроку до щастя, щоб знову почати любити
І щоби відчути любов у своєму житті.
Але цих півкроку розтягнеться знову на рОки,
Бо доля свої корективи виводить у нашім житті-
Ідемо за планом і робим сплановані кроки,
Але чомусь впевнено знаєм, що робимо це ми самі.
Хоч діти дорослі, та ми ще щось мусимо знову...
Тримаєм кути і розпалюєм згаслий вогонь...
Йому розгорітись - чомусь вже немає основи...
Бо весь оцей час він димом здіймався до скронь.
І скроні сивіли, припудрені роками з диму,
А ми сивину цю ховали в з усмішки вуаль...
І дивлячись з боку - була досить гарна картина...
Але це лиш копія, й зовсім невдала... нажаль.
Півкроку до щастя... ми якось дійдемо до нього...
І хай сивина... та допоки у жилах є кров ...
Півкроку до щастя... якою б не була дорога
Його ми пройдемо, якщо там чекає любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2021
автор: іванесса