Пролітають роки за роками
І стаємо дорослими ми.
Зігріває нас усмішка мами,
Наче промені перші весни.
Пригортаю матусені руки,
Стільки ніжності в її очах
В грудях серденько сильно так стука,
Як самотньо виходить на шлях.
І щоразу, як взріє здалека,
То на зустріч щаслива біжить.
І стає на душі моїй легко,
Не забути щасливу цю мить...
Як живете, матусю, питаю,
Ви пробачте, що довго не був.
Винуватий, матусенько, знаю,
Та про вас рідна, я не забув.
І дивилися очі щасливі,
Доторкалася чуба рука.
Лились сльози від щастя, мов зливи,
Моє серце вогонь пропіка.
І згадались пісні колискові,
Їх матуся співала мені.
Як на небі з'являлися зорі,
Розкидав місяць з човника сни.
То було так давно і неда́вно,
Голос мами постійно я чув.
Те дитинство, що казкою славне,
Пам'ятав і ніщо не забув...
Те тепло, що мені дарувала
І любов, що мені віддала.
Найдорожча матусенька, мама,
У молитві мене берегла.
У село поспішайте до мами,
Вона завжди чекає на вас.
Її душу зігрійте словами,
Їдьте, доки не сплинув, ще час...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)