Йшла по стерні, колола босі ноги.
За обрій сонце, вже ховало літо.
До тебе йшла шукаючи дорогу.
Боліло все, що разом пережите.
Здавалося ти зовсім недалеко.
Де місяць спочиває, за вербою.
Ходив стернею зморений лелека,
А я шукала зустрічі з тобою.
Здавалося десь поруч твої очі
Світилися небесними зірками.
Йшла по стерні, ішла на зустріч ночі.
Вголос розмовляючи з думками.
Здавалося, що зараз одзовешся.
Твій голос забринить відлунням літа...
Вечірній вітер розгулявсь по стежці,
Колише у траві пахучі квіти.
Здавалося, береш мене за руку...
Торкалося нескошене колосся.
Я знаю, не лікує час розлуку...
Здавалося усе, усе здалося.
автор Лариса Мандзюк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2021
автор: -