Ужгород

Перлина  у  дивній  короні,
Що  сяє  крізь  велич  століть  -
Мій  Ужгород  в  Божій  долоні
На  землях  Карпатських  стоїть.

Ужем  опоясаний  тихим,
В  обіймах  прадавніх  лісів,
Забутий  журбою  і  лихом                                                                                
Цей  свідок  далеких  часів.

Тут  сакури  вітром  рожевим
Бруківки  метуть  дзеркала,
Мов  в  казці  фгурки  сталеві
Бажають  прохожим  добра.

Дугою  брів  в’ються  алеї,
Вздовж  липи  цвітуть  золоті,
Ось  брама  стара,  а  над  нею  -                          
Дозрів  виноград  на  щиті.

Історій  потік  нескінченний
Хранить  ця  перлина  мала,
Вплітаючи  справи  буденні
У  предків  славетні  діла.

Октави  років  в  піднебесся
Злітають  як  в  вись  журавлі
У  місті,  де    квітнуть  надії,  
Та  мрії  мої  і  твої.

Звертаючи  погляд  до  неба,
Я  прошу  про  милість  всяк  час:
Щоб  Ужгород  цвів  едельвейсом,
Був  променем  щастя  для  нас!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2021
автор: dabster