Безмежна даль в ранковий час
милує око;
Своєю свіжістю п’янить
блакить глибока;
Понад ланами тиховій
безжурно бродить.
Я вдячний світові за цю
небесну вроду.
Немов блаженствує душа,
немов хмеліє,
Немов з крайнебом золотим
у парі мріє.
Маленький жайвір стрімголов
в безмір’я лине.
Як жаль, як жаль, що в спеку дня
краса загине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Ти-2