Безсоння.
Колись давно морфей оволодіти міг негаданно, нежданно,
І сон був “в руку”, щей спалося "жадно".
Без подушок м'яких та навіть і без ліжка,
Долонь під голову, та й спиш, все інше - лишка....
А снилось. О! Які то були сни…
І спів пташок, і запах сіна й смак весни....
Й юнацьке нерозділене кохання,
Дівча, з якою цілувався з вечора до рання .
Пізніше, то вночі будили діти,
Хотілось спать, але тож наші квіти....
Були безсонні на роботі ночі,
Коли на лоба вилізали очі.
І ось прожив. Настав пенсійний вік,
Відпочивати швидко звик....
Але тепер вночі, нема спокою й сну,
Як не кручусь, ніяк я не засну…
І в ліжку м'яко й тихо, та й затишно,
Ще й подушки високі, та й підбиті пишно.
А сон приходити ніяк не хоче,
Якісь згадки, тривожний голос щось шепоче...
Про те, що щось колись не так, неправильно зробив,
Йшов трішки не туди, там десь щось загубив.
Комусь давно та перейшов дорогу,
А хтось просив - я не прийшов на допомогу.
Колись пожартував невдало,
А міг по іншому сказать, інакше к б стало.
З братами часто не мирився,
З дружиною, бува сварився.
Що батьку в ту його останню мить,
Чомусь не встиг я очі затулить.
Що матері не поклонився,
Бува її не слухав, бо лінився.
От так всю довгу, неспокійну ніч...
Скоріше б ранок, щоб біда ця с пліч.
Пора настала і в вікно вже подивитись,
Там сонечко от от повинно вже з'явитись…
Та й новий день вже народився,
І світом ранішнім умився.
Ото пора, бо можна щось робити,
А значить, довгий день прожити.
© В.Небайдужий. 2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: Небайдужий