Україно, вишита колиско,
Калиново-сонячна й ясна,
Ти чудова здалеку і зблизька,
Як Дніпро із Сяном і Десна!
Неозора синь твоя небесна
Розляглась над золотом полів,
Де рясніють райдуг перевесла
Над шпилями гір і яворів.
Де Дніпро у хвилях у шумливих
Береги купає ніч і день,
Мати, ніби чаєчка, журливу
Пісню про біду свою веде:
«Україно, серця вишиванка,
Я тобі несу свою любов.
Я твоя і донечка, і бранка,
Тож прийми її від нас обох.
Я до тебе, нене Україно,
Лину із усіх-усіх доріг
В вишиванці, мов сама царівна,
Адже ти мій вірний оберіг..
Ти сьогодні в кольорах печалі:
Схід палає досі у вогні.
Попрошу я Лавру і Почаїв
Перемогу вимолить в війні.
Україно, вишита колиско,
Де сплелись веселки кольори.
Від Карпат до Сум хоча й неблизько.
Хай рятує Бог тебе згори!»
19.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2021
автор: Ганна Верес