Море притихло в ранковій імлі.
Місяцем спокій вколисує душу.
Ми – дві піщинки безмежно малі,
Кинуті хвилею долі на сушу.
Як би не терли нас што́рми життя,
Скільки б роки не пекли суховієм,
Як би зрадливий байда́к не хитав,
Ми не зреклися завітної мрії.
Чайка крилом непомітно махне,
Не заквили́ть, а покличе у далі.
Ти нагадала колишню мене –
Друге лице однієї медалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2021
автор: Оксана Дністран