З останніми птахами за небокрай
За тисячі виснажливих і довгих кілометрів
Куди важко дістатись, навіть, в снах
Я дійду і сказавши це буду відвертим.
Буремна голово не спиняй,
Бентежне серце не сковуй волю,
Цьому шляху я себе віддам
Про це кажу не тихо і не голосно.
На ньому я той самий птах
Ліс, гори, річка, озеро
Кожен зустрічний лиходій або ж добряк
І їх вустами мовлю.
Хіба ж не так проявляє себе життя,
Хіба ж не так розквітає його глибина сутність...
Дорога лежить за небокрай
І кожен крок з навколишнім співзвучний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2021
автор: Сильчук Назар