Завмерли привиди радянської епохи:
Від фарби вже давно і сліду не лишилось,
Чола потріщились і сипляться потроху -
Про вічний лад "вожді" безбоязно грішили.
Нещадний час в свідомість вносить корективи:
Ніхто не доглядає, не приносить квітів -
Один за одним принужденно й беззупинно
Відходять одинокі пам'ятники в вічність.
Тепер минуле вже навряд кого тривожить -
Безглуздо лізти в те, що більше не існує...
І тільки привиди радянської епохи
В глухих місцях собі тихенько ностальгують...
(22.08.2021.05:30.№358)
Донецька обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2021
автор: Вадим Косарєв