Знаєш, вони зараз всі хочуть бути успішними.
Не добрими, чесними, чуйними…Смішно -
Пам’ятаєш? Ми хотіли бути льотчиками чи танкістами…
І бути героями або суспільству корисними…
Помітив, - ВОНИ тепер носять не дітей, а собак на руках
А діти, – побічний вантаж, - в перервах між розвагами в гаджетах
І певно гадають, що хліб росте на деревах, - це так
Існують же і множаться в хмарочосах та супермаркетах.
Гадаєш, з НИХ вийде щось таки путнє?
Ми – там. На майданах та війнах назавжди вмираємо ….
Та де там! Поглянь, - доки небо тримаємо
Вони дорікають, що не збудували як слід їхнє майбутнє…
Не знаю, сьогодні що ще тут не можна спожити
Я бачу навкруг, як мізки повільно течуть й регресують на шлунок
Та хай. Вам – жерти, а нам, вже за звичкою – ДНЮ РАДІТИ і ЖИТИ
А не споживати життя, як хот-дог чи з фаст-фуду пакунок …
12.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2021
автор: kriwoy