Ти просила розплести косу
Розповівши казку принагідно
Я мовчав – будинок був вагітним
Ніжністю що з нею ходить сум
Ти просила… охх як ти просила!
Я скрипів зубами і мовчав
Щоночі я виходив з річки тіла
А зранку повертався в тінь заплав
Разом тим малів наш універсум
Голова стискалася від дум
Де тепер стонадцять юних весен
Їх нема натомість тільки глум
День останній - заплетеш косу
Зачинивши двері принагідно
Я був ницим підлим та негідним
Тож тепер я сплачую ясу
21.08.2021
*Яса - данина,податок, плата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2021
автор: Той,що воює з вітряками