Я вже давно не боюсь помилятись
Падати вниз і вставати з колін...
Та доволі страждань, доволі кривлятись
Віднині "живу на свої".
Хто скаже там що чи буде сміятись,
Мені наплювати сто тисяч разів.
Лиш відповідь я на те хочу знати:
Чи жив як хотів? Чи любив як умів?
І не важливі думки чи причуди
Вічні драми, зневіра і страх
Куди б я не біг - не сховатись нікуди
Душа все побачить у моїх очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2021
автор: DarkLordV