В садку моєму ніжні ружі
Від смутку тихого чорніють,
Злітають пелюстки в калюжі
Дощів розлук, що вже рясніють.
А сивий Хронос ті троянди,
Зрізає навіть без зітхання.
Бутони схожі на гірлянди,
Що без електрики кохання.
Все стало вмить чомусь минулим,
Несправжнім, дивним, випадковим,
Таким мізе́рним і сутулим,
Ну а кохання — просто словом...
19.08.2021
Переклад українською Вікторії Манойленко
Оригінал
Автор Сергій Климович
Приняв загадочные позы,
Дурманя даже через дверь,
В моём саду чернеют розы
Пятном разлук, ковром потерь.
Печальный Хронос, как садовник,
Убрав всё яркое с холста,
Создал трагический питомник,
Где неуместна суета...
Где всё внезапно стало прошлым.
Где всё без окон и дверей.
Но я не стану злым и пошлым...
Эй, ба́рмен, мне ещё налей!
17.07.2017
/фото з відкритих джерел Інтернету/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2021
автор: Вікторія Манойленко