Що для мене значить Україна?
В першу чергу – єдність і родина,
Мова найбагатша, найдивніша,
Пісня неповторна, наймиліша.
Квіт калини, соловейка трелі,
Дивовижні Катрі акварелі*.
Лесина феєрія та мудрість
І пророча Кобзарева сутність.
«Сад пісень» Григорія відомий,**
Каменяр, потужний і невтомний.
Ярослава Мудрого закони
Та нові духовности канони.
І гніздо лелече й Берегиня,***
Українська жінка і богиня.
І козацька сила та звитяга,
І любов синівська та відвага.
Україна – це Небесна Сотня,
І таких у небі уже сотні.
Вмита кров’ю хоч землиця рясно,
Та бажання вольности не згасло,
З уст в уста піснями і байками
Дух русинів бережем віками,
Отаманів, гетьманів славетних.
/Зрадників клеймуєм, безхребетних/.
Україна – українець-українка,
Нація, неначе та родзинка,
Бо краса і мудрість в наших генах,
Особлива кров тече у венах.
/Є запроданці, те сміття кволе,
Мов кукіль нам на пшеничне поле/.
Молитвами, щирими серцями
Можна привести усе до тями.
Тільки б зрозуміти лиш народу,
Що душа плекає Неньки вроду.
Що душа у нас у всіх єдина –
Неповторна рідна Україна.
В нашої Матусі доля непроста,
Бо, як тій голубці, – вольности верста,
З рук злодійських рветься наче бранка та,
Мабуть, вже забули, що вона свята.
Небеса боронять Неньку вже віки,
Тож дружи із нами, світе, залюбки.
Тихий плескіт моря, клич старих Карпат,
Де трембіт лунає екзотичний чат.
Тут Дніпро ревучий в оберемки брав
І високі кручі й рукави заплав.
Обмивав сльозами і «гіркий полин»,****
Де життя завмерло, спинивсь часу плин.
Пам’ятають води й хрещення людські
Та козацькі крила – чайки надшвидкі.
До висот кургани погляди звели,
Тільки з неба видно що було й коли…
Вбрана в оксамити і смарагди трав,
В розмаїтті квітів, сонячних заграв,
І пшеничний колос – у тугій косі,
І небесний подих – у дзвінкій росі.
Жайвір голосистий, бусоли – в гнізді,
У густій отаві скачуть ще гніді.
Все це – Україна, рідна і жива.
Важко підібрати правильні слова,
Важко передати всю любов душі
З батьківської хати й стежки в спориші.
Україна – світло, зіронька в світах,
І дарує дітям свій духовний дах,
Руни предковічні – не усім знаття:
Оберіг прадавній дивне те шиття.
Дух високий вольний, гідність і любов
Приведуть всі душі до святих основ.
З Ненькою у серці ми в світах чужих –
У постійнім ґерці за усіх своїх,
Щоб плелися коси золотом пшениць,
Щоб не бракувало діткам паляниць!
Хай барвить веселка неба голубінь
І по світу лине пісня поколінь!
Рідна Україно, Ненько дорога,
Хай летять до Бога молитов слова!
*Художниця Катерина Білокур
** «Сад божественних пісень» Григорія Сковороди
***Берегиня – картина Олега Шупляка
****Чорнобиль
24 серпня 2021
(с) Валентина Гуменюк
Полотно " Берегиня" Олега Шупляка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2021
автор: палома