Живу тобою. Дихаю тобою.
Тобою плачу і сміюся теж.
Стаю з чуттям палким цим до двобою.
Але ж воно сягає неба меж!
І як мені його у ріг зігнути,
Як зі свого життя прогнати пріч,
Коли воно – солодке, мов андрути,
Коли воно – гаряче, наче піч,
Коли воно так місить мою душу,
Неначе тісто мамина рука,
Цілує серце, наче вітер грушу,
Затори рве, як в паводок ріка?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2021
автор: Крилата (Любов Пікас)