Бачив ходу цю древній Київ
Йшли ветерани, хто як міг,
Поранені, без рук, без ніг,
Портрети рідних - сум навіяв.
Святковий настрій, гамір, люди,
Крізь нашу совість, ця хода,
А десь війна і смерть ще блудить,
Холодом в душі загляда.
Докором марш іде крізь свято:
Всі справжні, хоч без нагород,
Їм аплодує весь народ,
На небі ще таких багато.
Забути - гріх великий буде,
Цей шлях і з кров'ю і слізьми,
Собою жертвували люди,
Не будьмо зрадниками ми.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2021
автор: синяк